Із настанням Весни, як сивої давнини на наших теренах початку нового року, прокидаються Природа, ми у Часі, візії благословенних Богом днів, відчувається зрима дія якомога оперативнішого втілення задумів. У світі відбувається щось дивовижне. І з-поміж усього цього – гармонія  найсокровенніших задумів.

     Та є у річному циклі дні особливі:

     Весни, Матері, Української родини – і це доволі-таки справедливо! Випадають вони у березні і травні.

     Віншуємо Вас усіх, хто належить до найкращої половинки на білому світі: матері, дружини, сестри, колежанки, студентки, зокрема нашого класичного університету імені Юрія Федьковича, що на високій горі Домінік.

     А з кожної гори,  як відомо, далеко видно.

     Чим вища гора, тим дзвінкіше соло чи оркестр, усуціль сплетених, мов перший весняний вінок квітів чи просто букет пролісків цієї несказанної пори.

     Нехай переливиста перелуннями мелодія омузичує Ваш глибокий внутрішній світ досі нечутими мотивами, на які здатна і вдатна тільки рання-рання провесінь, коли залишаються хвилини чи й миті до наскрізного пробудження розбубнявілих бруньок.

     Нехай оця дивовижна стихія солодкої музики натхненно уповнює і сповиває серця та душі, світиться неповторним сяйвом усмішки, її сузір’ям на земних видноколах, коли очі із несподіванки захопливо вбирають розбурхану у білому світі просторінь, гей-гей,якої дзвонистої краси і сили!

     Бо де брунька займеться, там і листок – у множині множинній! – воздастся кожній гілці, після чого сотвориться своєрідний затишок шатами – рай березневий!

     Ступайте у цю просторінь, як ріку новизни! Із Природою Ви розмовляйте, і отак лиш – неначе по скайпу.

     Зі святом весняним і світлим, Берегині українського роду і вітчизняної науки!

 Олег Ангельський,

В.о ректора Чернівецького національного

університету імені Ю.Федьковича